Кров червона,
запах диму.
Хто прийде
в таку годину?
Замастила комір.
Я й не знала,
що за намір
мав той марний
Сірий гамір
І багряний колір.
Власне, досхочу
напилась, встала,
богу помолилась,
лягла спати.
Чув, не чув,
хто зна напевно
Чи молилася даремно
Я на страту.
Те що є -
Не існувало.
Що було,
того й не стало:
гарна спроба.
Поквитатись
І зірватись
І летіти
приземлятись:
то хвороба.
Пурпурові
вікна мої
І повітря
мало стало
у кімнаті.
І близький
І дуже здібний
І низький
мінорно рівний
запаз сталі.
Монохромні окуляри,
Я
і смак моєї карми.
За чверть сьома.
Дівич-вечір.
Я чекаю.
Крендель
І без кави й чаю
грізна втома.
Я її зустріла
тихо,
наша здибанка
на лихо
все спинила.
Мови дзвін,
усі наріччя,
верески
і протиріччя
погасила.
Твоя вдача
часто-густо
сутеніє,
небо пада.
Так буває.
І сьогодні
світ побачив
як ся маєш,
раз поплакав
й забуває.
Наталя Тирчик
