Стріла
Життя – стріла, що випущена з лука
Із Нави в Яв. Чи, може, навпаки?
Життя – коротка зустріч і розлука –
На мить, навік, чи може, на віки?
Бринить моя стріла, бо ще у леті,
Ще світла ніч, яріє палко день,
Жива моя душа, допоки – в літі,
Допоки стугонить вогонь натхнень.
Хоч подих осені студений вже відчутний,
І холодно мені від тіней і знамень –
Ще хочу світ сей бачити і чути
Ще хрест посильний для моїх рамен.
Дарую благо всім, хто був зі мною,
Любив, корив, кохав, благословляв…
Хто поряд був холодною зимою, хто
бив навідмаш, хто давно прокляв…
Без вас усіх – і близьких і далеких,
Жертовних, підлих, мудрих і сліпих-
Не було би мене, не було б лету моєї,
Ще потужної, стріли…
Життя цвіте, буяють світлотіні,
Вирує пристрастей нестримана жага
І в храмі лише свічечки тремтіння
Покров з душі зриває донага.
Я дякую Творцю за все, що маю,
За злети і падіння, за любов,
За золото осіннього розмаю.
За Нав і Яв. За творчість молитов.
