Стихотворение СТРАЖДАЄШ, ПАЛАЄШ, ВИСТОЇШ, поэт Королева Гір Клавдія Дмитрів

113

СТРАЖДАЄШ, ПАЛАЄШ, ВИСТОЇШ

Страждаєш, люба Україно,

Із серця капає лиш кров,

Із тебе робляться руїни,

Від того дня, як кат прийшов.

Страшні у тебе, нене, рани,

Й щоразу більшими стають,

Із тебе гирло полум'яне,

Тобі ударів завдають.

Ракети падають щомиті,

І бомбардують літаки,

Міста́ і се́ла кров'ю вмиті,

Із кро́ві рі́ки, не стежки́.

Домівки полум'ям палають,

Розбиті інші нанівець,

Людей щомиті скрізь вбивають,

Коли ж війні прийде́ кінець?

Дітей орда страшна вбиває,

Вбива невинних немовлят,

Що є святе – вона не знає,

Впритул взяли́ся розстрілять.

Та ти стої́ш, Вкраїно рідна,

Нестерпно боляче тобі,

Себе боро́ниш мужньо й гідно,

Хоч вже й палаєш у вогні́.

Ти вистоїш, я точно знаю,

Бо ти, рідненька не одна,

За тебе сво́є серце краю,

Тебе шматує сатана.

04.03.2022 р.

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів