Страшні віки. Історія чорніє.
Страшні віки. Історія чорніє.
Пошарпані до крові сторінки.
Тепер тебе, бабусю, розумію,
Тепер немов живу твої роки.
Роки... Не встигла й озирнутись –
Уже хтось мрії попелом накрив:
Чи голими руками жар горнути?
Чи на віки́ залишитись без крил?
