СТАРОВИННИЙ ДАРУНОК
Вишиванки, наче доля,
Наче квіти серед поля,
Так гаптовані, виши́вані вони.
Все тепло у них вкладали
І з любов'ю вишивали –
Повело́ся так у нас із давнини.
В вишиванки вклали ду́шу,
Я традицій не порушу,
Вишиванку,як святиню бережу.
Кожен хрестик і мережка,
А стібок – життєва стежка,
Все життя я нею дуже дорожу.
Їх у спадок переда́ли,
Вишивати їх навчали,
Вишиванка – це родинний оберіг.
Ще й орнамент-візерунок,
Старовинний це дарунок.
Скільки долею виши́вано доріг.
Вишиванки одягаєм
І пісні про них співаєм,
Гордимося вишиванками усі.
Вишиванки всюди з нами,
Із молитвою й думка́ми
В незрівня́нній цій виши́ваній красі.
22.05.2021 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 948195
#Вірші_поезія_вишиванка
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
