Спрагло дихає ніч у мовчанні
Спрагло дихає ніч у мовчанні,
Заховала думки у пітьмі.
Там і ми загубились в печалі,
Перебільшено рідні чи зовсім чужі.
Грає світло в очах, що навпроти,
Дивно, все ж пізня пора…
Бо чекають твоєї турботи
І з натхненного серця добра.
Ти – як вітер для моїх крил,
Свіжий подих складних почуттів,
Джерело, що дає мені сил
І ще безліч твоїх кольорів.
Виглядає сонце за горизонтом,
Як і ми потребує змін,
Щоб надалі не йти лабіринтом,
Здоганяючи впевнено хибний дзвін.
