сплутані
я - тіло твоє
а ти - моя кров
ти - єдине,що в мене є
але переконаний - це не любов.
тобою поглинуті всі мої чари,
а мною - твої найшкідливіші звички
вночі наші душі неначе примари
шукають у всесвіті спільної стички,
пригоди,що знову навік розʼєднає
їх двох,бо,на жаль,вже сплелися докупи
душа ж то безсмертна,а тіло конає
сьогодні ми з крові та попелу,завтра - вже трупи
тому наші душі-примари летять у вогонь,
у воду,крізь небезпеку і горе
а я все притискаю губи до твоїх долонь,
здається, ніби часу в нас лишилось море,
та завтра охолоне моє тіло
я відчуваю,і тобі у цьому поклянуся
від голови до ніг воно вже оніміло
хоча із цим я зараз ніби ще борюся.
не забувай,з тобою дещо більше,аніж я,
ніж просто купа мʼязів,бруду і кісток
у тебе дві душі тепер,а це твоя й моя
і їх вечірні подорожі до зірок
вони ж бо намагались розʼєднатись,
щоб більше не несла ти спільний наш тягар…
пробач,що вже не було в мене часу дочекатись,
забрав назавжди моє тіло потойбічний комунар
