сонце сонць
а цей сонях росте
йому брови - хмарки позолочені
все хита головою од південного суховія
і горить його чуб наче ватра роздмухана поночі
сутінкова зоря приазовського надвечір‘я
ходить сонях не спить - все викурює змій попід ліжками
ляска петрів батіг і періщить гадюк у стерні
а цей сонях росте - як пів всесвіту стане заввишки
до співучих планет пелюстки як мости прокладе
перше сонце від сонць - кожна жилка у соках і трепеті
переродиться кров від коріння ген до голови
сонях очі розплющить - а над ним усе лебеді лебеді
до розпалених зір дістають голубими крильми
так цвіте глибина його сильна пекуча і соняшна
серцевина дає непоборну снагу у зерні
підійшов до руки тихий лет з найтеплішого борошна -
й сонях витворив сам оцю землю і бога на ній
