СМІХ І СЛЬОЗИ
Ми часто плачемо крізь сміх,
І сміємо́ся ми крізь сльо́зи,
Бо щось покликало на гріх,
А десь в душі́ вирують грози.
І сміх, і сльо́зи в унісон,
Душа́ і плаче і сміється,
Здається іноді - це сон,
Але це - дійсність, це не сниться.
Душа́ ніко́ли не мовчить -
Сміє́ться, плаче і голо́сить,
У ній струна завжди́ звучить,
Та щось їй сльо́зи й сміх приносить.
І сміх, і сльо́зи... наче бриз...
Від чо́го й де вони беру́ться?
А може це душі́ каприз?
І струн яких вони торкну́ться?
Незвичний й дивний цей дует,
То в унісон звучать, то соло,
Ще й розгортається сюжет...
А ча́сом - замкненеє коло.
Ми часто плачемо крізь сміх,
І в сміх ми сльоз́и виливаєм,
Їх розлучи́ть ніхто́ не зміг,
Та й таємниці їх не знаєм.
17.12.2021 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікацію №121121702750
