що це
що це
втискає величезне сонце мені між лопатками
годує щодень не розтуляючи рота
а поки я сплю око виймає за оком
і голови білих півоній вкладає натомість
заюшені соком червленою теплою м'якіттю
дні що зболіли у пульсах міської аорти
я їх повиписую цими надгубними знаками
кожну шпарину ще незагрубілу
ними заповню
пливе твоя чайка із напівсну напівпам'ятна
на берег брови хвиля іде з бурштинами
і ти у човні лебединий до ока причалиш
я боюся води
але умію чекати
