Шматки (55)
Лиш пошматовані уста,
не дочекаються цілунку.
Закономірність є проста,
що шрами прагнуть візерунку.
Поранений прагне спасіння,
бажання жити до кінця.
А пошматовані суцільно,
прагнуть рятунку мов серця.
Розбиті чаші просять клею,
пляшки не варті і сміття.
Різниця неба між землею,
кількість надії на буття.
