Щиро. 6#14
Щиро, цікаво мені, як твої справи,
Не хочу нав‘язливим бути, пробач,
Але інколи дивують ці, мої прояви -
Сумую без сенсу - без книги читач.
Як із героєм книги - знайомі ледве,
І по обкладинці розуміючи розпач,
Я б тебе запросив на вино дешеве
Але в тебе вже є, своє вино, поруч.
Прив‘язуютесь рідко, малопомітно,
Частіше до предметів тупих і бездушних,
Між ними намалювані вже полотна
Їх днів самотніх і буденно скушних.
Щиро, як справи? Що там нового?
Хочу прикинутись дурнем, пробач,
Інколи, хочеться спілкування живого,
Хоч я і тікаю від словесних невдач.
Як із героєм серіалу - кумедним, незграбним
Зі мною, ти лише втратиш свій час
Як мебель стару - залиш занедбаним
Можливо, так буде краще для нас.
Прив‘язуютесь рідко, малопомітно,
Частіше до предметів тупих і бездушних,
Між ними намалювані вже полотна
Їх днів самотніх і буденно скушних.
Щиро? Не так мені вже і цікаво
Жити життя - це грубо, пробач.
Пішли, не сумуй, вип‘ємо кави -
Я в будь якому стані її споживач.
Як із тупим бездушним предметом,
Не варто очікувати для себе чогось.
Малюєм завідома погані портрети,
І хибні надії покладаєм в когось.
Прив‘язуютесь рідко, малопомітно,
Частіше до предметів тупих і бездушних,
Між ними намалювані вже полотна
Їх днів самотніх і буденно скушних.
Artist: Vaishali Bhat
