Сапфічна
Ти не хотіла сварок, не хотіла розлуки,
Та я нас обох обрекла на ці муки,
Бо кров так кипіла від тої отрути,
Що звалась любов, це ти хочеш почути?
Залежність від «неї» тебе погубила,
Багато тих сліз ти солоних зронила.
Взяла в рот цигарку, легені горять,
Ці губи «її» вже не боготворять.
Залишиться в пам'яті смута одна,
Дні порізно, дні, де лиш ходиш сумна,
Сім місяців щастя, два роки страждань,
Не варті були тих душі коливань.
