РОЗГУЛЯЛАСЯ ЗИМА
Хто там грюкає в ворота, аж з петель здіймає?
Що за лиходій зі стріхи солому зриває?
Заскрипіли старі ставні жалібно й сердито,
В пічних трубах не стихає свист несамовитий.
Так то ж Вітер, мов скажений з ланцюга зірвався,
Танцював в широкім полі, та й до нас добрався.
В курятнику ку́ри з півнем гріються у купці,
Злякано притих собака в дерев"яній будці.
Вже Зима з країв далеких до нас поспішає,
Сніжно-білою крупою Землю посипає.
Кучугу́ри намела прямо на порозі,
Стоїть хата та подвір"я в сніговій облозі.
І Мороз не забарився, не йде стороною,
Заморозив все довкола й покрив сивиною.
Дму́ха холодом колючим у дверні шпаринки,
На віконечках малює казкові картинки.
Вітер хмари розриває, як той кінь гарцює,
Під морозну тріскотню гопака танцює.
Що ж то діється навколо? Якесь божевілля!
Влаштувала Зима люта шалене свавілля!
А в хатині піч палає і вогонь ще не потух,
За заслонкою літає запашного хліба дух.
Тож, нехай Зима лютує й холод наганяє,
А у грубці до весни хай, вогник не згасає!
