Романтика це. 2#116
Романтика це сльози на пероні,
Горщик з мʼятою на підвіконні.
Цілую руки, біль забираючи,
В найгірших днях не закриваючись.
Це квіти з переляком на порозі,
Мовчати в обіймах у дорозі.
Банально, навіть пальто подати,
Планувати, не казати, вільні дати.
Це коли про тебе кожен день,
По іншому сприймати сенс пісень.
Це прокидатись разом, хоч і рано,
Піклуватись та загоювати рани.
Це слухати твоє серцебиття,
Це змінювати світу сприйняття.
І не лякатись різким перепадам,
Тікати заземляючись в левади.
Це море, що облизує кросівки,
Повертатись з сумом до домівки.
Шукати де найкраща в місті кава,
Приймати в спорах, що ти права.
Змащувати твої руки кремом,
Солодощі без цукру, з медом.
Сваритись з кухнею через цибулю,
Слухати про всі роки минулі.
Це відкривати для себе щось нове,
Приймаючі і відпускаючи старе.
Твоїх парфумів різний аромат,
Це необмеженої вільності формат.
Хоч і ревнощі теж трішки романтичні,
На жовтому папері поетично.
Сплетені руки під столом,
Відкласти зайві плани на потом.
Це скучити так різко за хвилину,
Спрагою, як до води прилину.
Дражнити, розігріваючи азарт.
Інколи, це просто вдалий жарт.
В твоїх озерах віднайти перлину,
І в задоволенні, не помічаю як час плине,
Що завжди мало і ніколи досить,
І моє серце, ще хоч трішки просить.
Як щось велике, та і мала дрібниця,
Романтика, це коли ти мені не снишся…
Тому що не повірю, що це сон.
