Рік
Я у дивному краю.
Не знайоме це місце.
Лишень учора був вдома,
А сьогодні як птиця —
Полетів у незнані,
У далекі місцини.
Тут все по новому,
Тут мені дуже тісно.
Але рік цей насправді,
Починався нормально.
Тоді я гадав,
Що свідомість — то кара.
Але можливо не думав,
Хоча жив я подібно.
Зараз все я змінив,
Та не каюсь в прожитім.
Все ж, цей рік мою долю,
Перемінив до кінця,
Я гадаю, що в думах,
Зрозумів я творця.
Тепер власну долю,
По вітру не пускаю.
Вже забув ким я був,
Головне — ким я стану.
Лиш тепер мої думи,
Надією вкрились,
Про мій Січослав,
Про мир в Україні.
Про смерть осоружних,
Бридких, — не потужних.
Про волю, та в решті забуту,
Синьо-жовту недолю
