Прозріння
Для когось це приходить швидко,
Прозріння б'є, як куля в лоб.
Комусь потрібен час та їжа,
Точніш її відсутність щоб.
Хтось плаче гіркими сльозами,
Гаряча кінчилась вода.
А хтось вже другий рік без світла,
Така "братерська" доброта.
Той плаче, що звільнять з роботи,
Чим буде за кредит платить?
А в неї вже чотири роки
Дитинка не сидить, мовчить.
І звісно, в кожного є правда,
Свій біль глухий, свій тяжкий хрест...
Та інших зовсім не цікавить,
Який людина править тест.
Про що мовчать її "фейсбуки",
Що означає крик в очах?
Реальність простягає руки,
Наче голодний, хижий птах.
В її обіймах прокидався
Від летаргічних теплих снів,
І той, що "Мідас" називався,
І та, що мала королів.
Тут комунізм - нарешті рівні:
Біда та біль збивають пил.
Хворіє сонце - плачуть півні,
Що день приніс нам? Онко, Віл?
Чому щоб бачити людину,
Треба застрягти в крижі зла?
Сліпий намалював картину:
Безмовна віддає слова,
Безплідна молоком годує,
Той, що без ніг, танцює джаз,
Та, що не чує, налаштує
Концерт для тих, хто в перший раз...
І ти побачиш серця ритми,
Почуєш тоніку надій,
Відчуєш шкірой - глибше бритви
Розріже меч безплідних дій.
Коли безсилі "сильні світу",
А гроші, то лише ліхтар,
Що трохи світить та не гріє,
Й точно вже не Божий дар.
Коли знайомства, наче порох,
Розносить вітер по кутах,
І вже чекає жертву Молох,
І всім завідує тут страх.
Воно приходить... і рятує
Якщо не заперто дверей.
На ім'я кличуть, і не всує,
Того, Хто помер за людей.
І не стидаються просити,
Бо не закрити вже очей -
Біль нас навчає дорожити
Спокійним сном своїх дітей.
06.01.21 Львів
