Обличчя
Ми зіткані з чиєїсь простоти,
з чиєїсь волі, немов безтурботно,
і від якої важко та спекотно, –
як янголи – які були завжди чисті.
І віддаєшся до кінця – як бог (!)
всьому безглуздому, земному,
і божевільному, і непростому,
не залишаючи своїх тривог.
І час, що забуває вічно нас,
здається, що до всього знов звикаєш,
і кожен день, що в вічність проводжаєш...
і змінюєш обличчя, дух, окрас.
