Прости мене
Прости мене за чорно-білі сни,
Прости за те, що не виходжу з дому,
За те, що я не мав собі ціни,
Допоки не зустрівся із тобою.
Прости, що можу лиш вигадувать байки́
(роль того трікстера завжди я грав у труппі),
Що щирим я буваю тільки в формі гри –
За лабіринтом слів сидить самотній дурень.
Колись я відплачу усі борги,
Вдихну на повні груди і сміливість
Знайду, щоб врешті стать опорою тобі,
А не зорею – марним символом надії.
