Про жінок і майстерність
День добігає кінця. Проведи його в стінах,
і під вечір повітря запахне як мед і бузок,
у цей час на базарі усе продається в уцінок,
забивається трафік, частіше зникає звʼязок.
В протилежному домі все більше жовтіючих цяток,
звідси моря не видно, та знаю — воно там є.
На щоках знов щетина, на носі — четвертий десяток,
а у ліжку тобі ні Єлен, ні Венер, ні Єв.
От і ще один вечір у сховище тих вечорів,
накопичив яких непомітно на чверть століття.
При незграбністі ока в умі лиш знаходиш Львів,
десь навпроти — Донецьк, а на північ від тебе — столиця.
Темрява містом котиться, що цистерна,
спотикаючись об хмарочос і арени склянку.
Відстрілявся від розкладу, наче герой вестерна,
й за законами жанру вмираєш. Хоча б до ранку.
Ввечері бридко усе, особливо речі,
вимиті в жовтому світлі дешевих ламп.
Краще в пітьмі походити — на те він вечір —
чи перевагу віддати чужим тілам.
Через відсутність останніх шкребеш шпалери,
чи то папери — у темряві все вперемішку.
Так, зазвичай, в результаті нічної афери
я молодим опинявся в чужому ліжку.
Зараз хіба що підлога замінить диван,
ситому розуму й тілу немає різниці,
бо за життя своє бачив такі дива,
хутко задравши поділ світової спідниці.
Я у реальність заходив по самі гланди,
довгими пальцями їй упивався в стегна,
тож, якщо завтра помру, то мені розрадно,
що це недовге життя я прожив майстерно.
25 жовтня 2023
