Про красу
Під звук дощу я засинаю.
Під подих вітру я встаю.
У сні я чую шепіт моря,
А на яву у нім пливу.
Я босоніж біжу по полю,
Збираю пальцями росу.
І серце тихо завмирає,
Як бачу цю усю красу.
Стою до дуба прихилилась,
Й вдихаю запах я листви,
І відчуваю як в легені
Пустили паростки вони.
На скелю виберусь, оглянусь,
Навколо хмарки, як той пух.
Як добре жити в Україні
У ній я мабуть розчинюсь.
