Поза глухотою
Порожні голови похитуються.
Передсуд гірше, ніж шибениця.
В двобої з ворогом не розгубитися б.
Зостався я сам-на-сам серед скреготу й мороку,
серед індивідуумів відособлених і недоторканих.
Слова обертаються проти, а мовчки несила:
запобігання перед князем світу сього неприпустиме.
Від глухоти довколишньої можна збожеволіти просто.
Почуй, Вічнодіво, в пустелі крики твого апостола.
Не хоче й під лезом сокирним прокидатися людство.
Коронавірус здається дрібницею
порівняно із можливим майбуттям.
Коли світ буде й далі
богомильских світильників ігнорувати,
не допоможе йому навіть жива Божа Мати.
Хто зглянеться, міські кайфолови, на вас тоді?
Металічні гуманоїди-гаспиди?
Просіть Ардвісуру Анаїту про порятунок, доки ще можна!
І вкаже вам на прекрасну альтернативу
водівствовління-обоження.
