Повії
Йшов сьомий рік, як стали ми з тобою під вінець,
Давно вже звела ти супружий довг, свій, нанівець.
Моє безсоння, нічна стеля, закипання нервів – купу раз,
Розбитий день і як побитий пес - від мовчазних образ.
Як я хотів тобі сказати, точніше – на всі груди прокричати:
Невже так важко бодай в руки взяти й потримати?!
Не хочу камасутрівських я поз уже ніяких,
Лишень ласкавої жіночої супружої віддяки.
Загорнувшись в ковдру, відразу міцно спиш,
На спробу до інтиму, відвертаючись – бурчиш…
І незалежно дня чи пори року, спеки чи грози –
В нас щось подібне на інтим… за цілий рік… аж три рази…
Я не збоченець, не стурбований, не хочу чорноту,
Самовдоволення на порно – вже кличе тошноту…
Як чоловік, я б прямо міг про це тобі сказати,
Але боюсь - зітхаючи, почнеш інтим ти надавати.
Не виправдуюсь і не лукавлю – навала цих подій,
Привела, врешті, після роздумів – відвідую повій.
Не часто, раз на місяць - два, тишком від усіх -
Щоразу інша та нова - планую спробувать їх всіх.
