Елекція
Наші шафи набиті скелетами,
Поштові скриньки заповнені вщерть
Забутими листами. Не золотими еполетами
Прикрашені наші старі мундири. Хвостами,
Полишеними скаженими кометами,
І зір на небі всього вже тільки чверть!
Виблискує вирій, не зворушений нашими злетами,
І падіннями теж. Забуті звуки риз і черть
Еге ж, ми оглухли до голосів наших предків,
А нащадкам видаємось німими…
Лиш прикрасою стають літери нашої абетки:
Смисл проходить мимо
І стає мнимим
Будь-який доказ нашого буття.
А насправді він може бути тільки один-
єдиний:
слід двобою з Богом! Господи, ось я!
Все інше - тільки міфічний сюжет для гардин,
Бо ми – це той поєдинок,
Наша кульгавість
від розмаху крил…
Розпука і радість місяця ава,
Як ґрунтом родючим стає попіл і пил,
І спопеляюча лава…
Постає воля проти сил,
З’їзди, собори, конклави,
Щоденний перепис черг:
Хто в пекло, хто в рай, хто назад в суд на лави!
Хтось як пструги на нерест йде течією вверх,
Хтось як зрубані колоди чекає сплаву…
І тут ми. Віссю в цю круговерть!
Чи хтось сподівався такої честі і слави?!
Ось нотаріус витягає запечатаний конверт:
Там таємний заповіт Бога нам. Ні, Він не вмер,
Він просто завершив тут свої справи
І нам тепер
належить по праву
Одна з найхимерніших химер:
Довести, що ми не випадок. (хоч і цікавий!)
Не побічний ефект,
А Його зрощене зерня, від полови очищене дбало.
Що дасть плід в стократ!
І он, мій брат Авель
Жене свої отари до наших осель!
Гримайте, бубни! Грайте, цимбали!
Не пустуватиме більше Вавель,
Вартий трону спадкоємець, коли він ще й елект!
