Покличу сонце
Я – болю хвилею, у океані прокричу,
А потім вітром радості до Тебе полечу.
Впаду дощем любові й каяття,
Без Тебе, світ – не світ, й нема в нім пагонів життя.
Покличу сонце, і з промінців його сплету вінок,
Щоб світлим і яскравим був мій плин думок.
Й яскраву райдугу у душу опущу,
Як обійму Тебе, а потім знову відпущу.
***
