Поезія
Поезія колись стане засніженою долиною
Холодною, красивою, свіжою, легкою
І сонливою, мов погойдування гілля вкритого цупким інеєм.
Вона говоритиме сніжинками на пагорбах лісів,
Хмарами з побляклими потугами сонця,
І люди врешті стануть деревами та птахами,
Тягучими словами, що колись подихом продовжувались в клубках пари,
А тепер вітром стріпують налипання снігу.
Вони шурхотітимуть і завиватимуть
Кутаючись в шубу холоду,
Чіплятимуться до землі пазуристим корінням,
Всотуючи вологу життя,
Та світ знову повернеться до весни,
Щоб розпуститися в бруньках.
І дерева знову стануть деревами,
Птахи птахами, а люди людьми.
11.03.2023
