ПО ЯГОДИ
Вже опа́в цвіт калини та липи,
Засиніла ожина в траві...
Стиглі ягідки, соком налиті,
В мою жменю стрибають самі!
Під листочком сховалась малинка,
Але я її, звісно, знайду!
Я розкрию листок, як сторінку,
І в корзинку її покладу.
На галяві поспіла суничка,
Зашарілась в зеленій траві.
Бо, ця ягідка-сонцю сестричка,
Що росте в благодатній землі.
Цілий день я по лісі блукала,
Й пригадала я да́внішні дні,
Мов, у світле дитинство попала,
Й на душі стало тепло мені!
Вийшла з лісу я й трохи стомилась,
Йде до дому дорога пряма.
До землі я низенько клонилась,
Але, звісно, що то недарма!
Назбирала я ягід багато,
Наскладала віршів на ходу.
Щось, корзинка моя малувата!
Завтра знову сюди я прийду!
