Перша любов
Моя любов така стрімка,
стрімка, як дужая ріка.
Вона всі землі обігнула,
і навіть сталь вона зігнула.
А ти, покинула мене,
пішла до іншого у руки,
таємних скритних тих ручищ.
Які тебе незграбно, всюди,
облапали й в наступний день,
покинули, у темнім сквері.
І не жадаючи твоєї,
Легкодоступної душі, ті руки,
скритні й таємничі, пропали раз, і назавжди.
Твоя ж особа й незбагнула,
чому так сталося, і як,
пішла собі в життя майбутнє,
десь там і згинула в юрбах.
Моя ж любов, до твої вроди,
не згинула і не пішла.
Залишилась навіки в серці,
і тихо, тихо затиха
