Перешкоджаючи відстані
Так часто-густо Ви сприймали за образу
Мої слова, бажання та думки.
Збагнути не могли, кохана, Ви відразу
Що ми – близькі, хоч навіть далекі.
І прірва, що розверзлася між нами
Не може бути нам на перешкоді.
У спільній справі нам не стати ворогами,
Хоча й можу бути навіть Вам в нагоді.
Я – дійсно не фортеця, не стіна!
Скоріш за все я – вітерець весняний!
Збагніть, що я – однак, і Ви – одна!
Чому ж не бути разом нам, кохана?
Ми перед Богом рівні всі, як не крутитесь.
Якщо бажаєте, до мене прихилитесь!
