"Отак і буває: нічого ніде..."
Отак і буває: нічого ніде,
і навіть у пастці заплі́снявів сир.
Нам губи хоча би обвітри — та де!—
вже й розу вітрів залишив бригадир.
Застряг, як у ліфті, в гортані мотив,
і серця незмащені стулки риплять.
Усе, що займалось в займеннику «ти»,
тиняє привиддям, як літера «ять».
Заслинена морда захмарного пса:
воложиться осінь. Безлюдніє храм.
Усе, крім різьби по живому, попса.
Усе, крім усього, дісталося нам.
15.12.19
