Останній день літа. 2#5
Де був той момент? Останній день літа.
Наївність й сумління, тепла вода у Дніпрі.
Розбиті ми в щент, вином щоки налиті,
До любові тяжіння, і той присмак зорі.
А вона гірка, як абсент, за нею молодість квітла.
З поневолення вільна, була і є назавжди.
Свого сердця фрагмент, я лишив на тім світі,
Де ніч так похмільна, де життям захворів.
Де немов диригент, блідим променем світла,
Писав місяц повільно на мокрому тлі.
Де тепер горизонт? Де бажання взлетіти?
Куди так божевільно тікають ці дні?
Де був той момент? Останній день літа…
Чому добровільно ми лишились самі?
Від щастя в лямент - така от сюїта.
Самі собі бессильні, самі собі дурні.
Artist: Robert Heindel
