ОСІНЬ
Вересневий ранок - яхонт у вині,
Туманця серпанок стигне в бурштині.
Бродить світом осінь, дівонька бліда,
Осінь рудокоса, відьма молода.
Дівка-ворожбитка заглядає в сни,
І лікує рани темної весни.
І мережить осінь павутину днів,
А в очах розкосих - спалахи вогнів.
Осінь, ти ласкава, поки молода,
Молодість лукава - зійде, як вода.
В жовтні вже не дівка - молода вдова.
Плаче осінь гірко - Діва Дощова.
Плакать перестане - в листі шамкотить,
В ліхтарях вечірніх світлом мерехтить.
Остужає роси, кличе вітер злий,
Розпускає коси, дує на вузли...
Серед лісу варить в древньому котлі
Чарівні відвари, їздить на мітлі.
Сипле листя-руни, і морозить квіт,
І в гітарних струнах тугою дзвенить.
Ну а потім змінить сукенку на плащ,
Заголосить рвійно й полетить навскач
В світову безодню... Скине плащик з пліч,
І пірне, як у воду, в Горобину НІЧ.
