О(н)ко
Оченьку моє, будь завжди суворе,
Навіть коли в полі твого зору
Лиш моря зі сліз, з болю гори
І хижак, що зветься страхом тяжкохворих.
Сила весь твій відчай переоре.
І погасне жаль так, як гаснуть зорі,
Щойно промінці заспівають хором
Про яскравий день, радощі прозорі.
Збережи себе, навіть якщо горе.
У майбутній вік чи назад у вчора
Кине нас життя, будь завжди суворе.
Віра весь твій відчай переоре.
Написано для участі в літературно-соціальному конкурсі #рак_боятись_не_можна. Фото Анни Швець.
