Ніч
Потяг мчить крізь засніжену ніч,
Він везе мене з рідного міста,
Я із болем своїм віч-на-віч
І думкам в голові моїй тісно.
В скроні стукають сотні питань,
За вікном заметіль не стихає.
В полі сніжнім займається рань,
Але відповідей немає.
Ніч без сну добігає кінця,
До столиці підходить мій потяг.
Без надії дорога оця,
Вихолоджує душу протяг.
Там подруга мене провела,
А в столиці ніхто не стрічає,
В місті тім я щаслива була,
А тепер в нім мій син страждає.
