Неінтегрована
Чи легко покидати країну, де крім сім’ї
Ніхто тебе не знає?
Це легко ніколи не чекати, що там,
Там десь тебе згадають
Не привʼязаним бути до людей -
Значить нитки рідні не марати
Буду свої, цілі по землі нести
І тільки через океани перекидати
Нове гніздо з ними легше вити
З непотрепаними, нерваними нитками
Але рано чи пізно голка вдавить
У шкіру, до горла, й до без тями
Немає чого до рани прикласти
Проте і рани самої вже як немає
Зі мною самотня одинокість
Їй лише відкрий повіки -
Пробʼється та однобокість
І заплачуть всередині діти
