Не відає вона...
Вже й віхола не свище,
І вітерець, крильми,
Розвіяв попелище,
Тривалої зими.
Весна приспіла вчасно,
І діла їй нема,
Що на землі, злощасна,
Й кривава йде війна.
Що кривда, топить правду,
В глибокім морі сліз.
Що десь, тяжка кувалда,
Руйнує все під скіс.
І чом земля вся зрита,
Й обпечена до тла...
Чом кровію полита?
Не відає вона...
Свої закони в неї,
Й своя природня суть.
Збира Весна трофеї,
Що пахнуть та цвітуть.
Дощем всю землю вмиє,
Благий її намір!
І дасть всім нам надію,
На споконвічний Мир!
