Не шукай мене. 9#103
Не шукай мене - я ж нестерпність,
Вирвані ненароком провода.
Випадковий, але холодний гість,
Немов замерзла у фляжці вода.
Ніби ранений, але ще живий
Звір без сенсу і власного дому.
Знаєш, може краще добий?
Більш не в силах терпіти цю втому.
Не шукай мене - якщо зможу
Комусь ще зробити гірше.
Тому я все більше тревожу
Лише музу, недосконалим віршем.
І ніби лікар, але руки в крові,
Принаймні інші мене так бачать…
Насуплені над очами брови,
Прикривають, як зіниці кричать.
Не шукай мене, бо закохаюсь,
Хіба від цього комусь краще?
Інколи шкода, що не скриваюсь,
Але ж мені так набаго важче.
Не шукай мене - бо розчарую,
Як того що боїшся не зроблю.
Як нестерпну біль вгамую,
І ще більше за це полюблю.
Серед всього людського бруду,
Лицемірства завжди через край.
Не такий я, і таким не буду -
Ось тому ти мене не шукай…
