Не можна плакати, а хочеться то як...
Не можна плакати, а хочеться то як
Сльозинка рветься впасти вже додолу
І начебто на гору Тіріяк
Душа збирається по дрібних частках з полу.
До чого серце тане у журбі,
Навіщо ми зустрілися, для кого?
Я не потрібна мабуть вже тобі
Чужі лиш люди навкруги, навколо.
Напевне так судилось у віках
Самотньою іти по цьому шляху
І плаче верба у моїх руках,
Цілуючи папір як наче плаху.
