Насолода
І майже насолода там сліпа –
йти за нею, бігти, зустрічати;
і намагаєшся не помічати,
її (судьба завжди, завжди скупа).
І там віддати за коротку мить –
все те, що ми чекали з нетерпінням...
і тягнешся з таким, таким тяжінням,
де серце що завжди, завжди гримить.
І ти, як темний, нескінченний дух,
в якому вічне, вічне хвилювання,
який приготував (для всіх) кохання,
воно, як вірний нерозлучний друг.
