Нас надихають почуття прості
Нас надихають почуття
прості, відомі кожному
для когось нові відчуття
що когось повертають додому
одні нагадають про спільну весну
про матчі МЮ
й біло-синю Десну
а інші пробудять пам’ять мою
присмаком терпкого чаю
і, як ти шумом дощу
на вікнах писав «пробачаю»
вони так вміло
керують людьми
пишуть серіальне мило
й слова,що роблять нас німими.
нас вбивають почуття
і дай Боже,
щоб не кожен відчув за життя,
як воно бити може
щоб не кожен почув, як плаче дитя,
що так і не побачить цей світ
і як його мати до забуття
ридає не рахуючи літ.
нас піднімає відчуття
що немає нічого ідеального
кожен має власне «я»
навіть сонце вкрите плямами
і ми шукаємо чогось нереального
живучи лише власними планами.
пам’ятай, ти обирати здатен,
що поведе тебе по життю
скільки на твоєму сонці буде плям
й якому ти повіриш почуттю
