На сході сонця, ніжно квітами сповита
На сході сонця, ніжно квітами сповита
Від поцілунків ночі, цнотлива, неприкрита
В росі карпатській, під звук пташиних бітів
Прокинешся у зачарованому світі
Накинеш плаття із п’янких обіймів долі
Простягнеш руки, всім тим, хто у неволі
Хто не прокинувся під звук трембіти
Хто спить у темряві та кому сняться квіти
В покоях ночі вони покірно спочивають
В рожевих окулярах бачать сни
Принцесу ночі там вони вітають
Тріаду темряви у світ живих пускать
Давним-давно були вони людьми
У твоїх силах всіх їх пробудити
Розвіяти ілюзію щасливого буття
Та з кожним дотиком до пагубного світу
Ти жертвуєш частинкою свого життя
Приємний поцілунок на губах лишає вітер
Мурашки тілом пробігають, наче діти
Із насолодую вдихаєш свіжий аромат повітря
На сході сонця, ніжно квітами сповита
Умиротворена, цнотлива, неприкрита
В росі карпатській, під звук пташиних бітів
Ти засинаєш, де народжуються квіти
