На прощання сердиться зима
Розгулялася зима
В березневу пору,
Сніг біленький підійма
Все вгору та вгору.
І не думає тікать,
Весну не пускає.
Та й струмочки не дзюрчать,
Пролісків немає,
Котрим треба вже цвісти,
Усміхатись сонцю.
А зима усе мести
Та морозить хоче.
На прощання це вона
Сердиться й лютує.
Скоро вже прийде весна
Й тепло подарує.
2018 р.
