На чужині
Пливуть по небу хмароньки
В далекії краї,
Летять із їми думоньки
Щочаснії мої —
Туди, де та криниченька
Холодная дзюрчить,
Над нею та зеленая
Вербиченька шумить;
Схилилася вербиченька,
Мов дівчина смутна,
Неначе задивляється
В криниченьку вона.
А там гаї зеленії,
І луки у квітках,
І пісня розливається
По луках і гаях.
Ой пісня та коханая,
То ріднії слова,
Од їх аж мліє серденько.
Палає голова!
В тій пісні все відбилося,
Що я люблю й любив,
І слухав би впиваючись,
А потім би й зомлів
Під згуки тії ріднії
У рідній стороні…
Туди пливуть ті хмароньки —
Коли б туди й мені!..
1884
