N.N.
Закриєш очі ти і м'яко посміхнешся
в пусте вікно. Крізь нього світять зорі.
Чекатимеш мене. Вслухатимешся в шум гілок,
у гул дротів, у місяць. Були б штори -
закрилася б від ночі. Але ні.
Немає їх, і ти, урешті-решт не зможеш
сховати погляд свій і чорних брів
від темного тепла. Цвітуть данделіони.
Отак ти гостриш слух і ждеш мене,
хоча б якогось шороху чи ультразвуку.
І каву п'єш, і кров, що у мені тече...
А я пропав. Нічні затори серед бруку.
Щебечуть птахи. Сіро. Залишки твого тепла
цілують руки, що притисла ти щосил до шиби.
Солоне щось таке бриніло в молодих очах.
По бруку крейдою обвели тіло. Літо. Зливи.
