Мудра осінь
Оділа осінь жовтий капелюх,
І з горобини ще сережечки до вух.
І вихваляється і золотом й красою,
Лиш я в печалі, я так сумую за Тобою.
Я хочу так вернутися в те тепле літо,
Як ніби пташкою у вирій полетіти.
Та засипає вже ті дні осіння позолота,
І відкриває нам для зустрічі нові ворота.
В мені зібралося по вінця вже тепла,
Яке Тобі я до останку б віддала.
Й про те як я Тебе люблю й Тобою дорожу,
Я лиш Тобі і мудрій осені скажу.
***
