Моя любов до тебе як ромашка
Моя любов до тебе як ромашка,
така неприхотлива, світла і проста.
Але проходить час, й мені стає все важче,
Моя любов до тебе швидко так зроста.
Стає такою палкою і гарячою,
І в мене все зростає страх, що скоро втрачу я її.
Ночами я не засинаю, а думаю про тебе.
Я згадую усі ці вечори,
І стає більшою в тобі моя потреба.
Ну а я думаю не впасти як з гори,
З вершини, на яку я йшла так довго...
Я думала не зможу більше полюбити,
Ну а любов підкралася так тихо.
І захотілося в собі її відразу вбити
Но встигла мене закрутити знов вона як вихор.
Кохання знову робить нові рани,
На які люди щедро сиплять сіль.
Але проходить час і я виходжу з цього стану,
І швидко забуваю усю біль...
Моя любов до тебе як волошка,
Як синє небо, і вишневий цвіт.
І знов мене веде до тебе ця доріжка,
У той чарівний і казковий світ.
Твоя любов до мене як троянда,
Така красива й запальна.
Але... Шипи у неї гострі,
Й вони мене по трішки все вбива.
Твоя любов така нестримна,
Така жадана і палка.
Але, останнім часом вона стала як вино терпка.
І знову зупинився час,
Немов я у якомусь трансі
Хочу стати заново твоєю,
Но немає вже вільних вакансій.
Моя любов до тебе як ромашка,
Така не прихотлива, світла і проста.
Пройшло немало часу і мені вже краще,
Моя любов до тебе більше не зроста...
