мотиватор
Коли опускаються руки -
Розчохляйте крила!
Викидайте зайве з кишень!
Надлишок веде до могили
лишень!
Янголи ви чи круки
Та все одно ви й так забарились
Аби спробувати взяти себе на поруки,
Аби в книзі долі закарлюки
Змінити власним почерком. Власним мірилом
Підійти до рака, лебедя і щуки.
Майбутнє, яке провіщали стародруки,
Вже скрилось
Між нашарувань літер, плям і пилу,
Спотворене (Господи, помилуй!)
прискіпливим багаторазовим перечитуванням,
Човганням пальцем по пергаменту.
Бідному вчителю,
Який викладав грамоту,
Вдається насилу
Щось вгадувати там і надавати йому глузду.
І в цьому ми надовго загрузли:
Одне само напросилось,
Інше перепало нам як з найвищої галузки
Спілий плід. Солодкий немов заборонений.
Натрапляємо на якийсь зашкарублий вузлик
І силимось згадати, для чого тут він? Захоронення
Чи дороговказ? В якій пекельній кузні
Вибито цю підкову, що нам випаде за каркас
Раптового щастя? Чи він з гриж, протрузій
Та розтрощених хребців Сізіфа, і якраз
З маленькою допомогою мох друзів
(що буває доволі часто)
Не буде внесене в реєстр як «пропаще»?
Мало кому відомо в нашій окрузі,
Що в минулім житті я - камінь в Давидовій пращі,
повен стремління, весь у напрузі -
Набив собі синця до чола Голіата.
Обертав світ довкола на краще
Немов корбу криниці мул. І мудростей життєвих
у мене багато,
вже повний ящик!
Тож, любі адами і єви!
можу стверджувати і навіть наполягати
(мені дозволяє мій статус)
В цім фаху правило одне та суттєве:
«Не лінись і добряче змащуй!
І без вагань натискай на «стартер».
А навіть коли опинився в ящера пащі,
Не журись, це ще не «кінцева»,
ще кісткою в горлі можна поперек стати!»
