Між дружбою й Любов’ю
Між дружбою й Любов’ю
Між тисячами так непотрібних слів
Кожен з нас є чиєюсь тінню
Кожен з нас кимось для когось був
Не дзвониш… не пишеш… не згадуєш…
Втікаючи у свій світ забуваючи мене.
Не віриш… не знаєш… не думаєш…
І я також – сподіваючись, що пройде…
А так хочеться знову почути твій голос
Знати, що потрібний ще є тобі
Хоча, знаєш, якось так уже й і відвик
Що ти пишеш чи дзвониш мені
Мовчиш… і у снах більш не приходиш
А може й на краще, що вийшло все так.
З часом звикаємо… і нічого не зміниш
Хоча усе ще любимо але лише на словах
(картинка з інтернету)
