"Місяць"
Місяць… Твоє проміння освітило
Мої давно забуті мрії.
І сяйвом вічним охопило
Стежину щастя та надії.
Місяць… Твоє проміння в темній ночі
Скарби мої охороняв.
Ти був запеклим ворогом щоночі,
Та ти мене і зберігав.
Місяць… Тремтіло серце ніжно
При звуках арф німих твоїх.
І вмить любов та оживала,
І оживала промениста мить.
Місяць… Мені завжди здавалось,
Що в світі сяєш ти один.
Та я раніше помилялась,
Так боляче було мені одній.
Місяць… Ти полонив мене бажанням
В надії щастя відшукати.
Ти зігрівав мене промінням
І був для мене наче мати.
Місяць… Я душу тобі відкривала
І зрозуміла істину одну.
Що ти самотній, наче Бог на світі,
І правду ти несеш свою.
Місяць… Так боляче було дивитись,
Як мрії розбиваються мої.
Та сльози я дощем розмию,
Свою надію більше не покину.
Місяць… Хотіла долі кращої собі,
Та біль забрала спогади крихкі.
І от тепер, шукаю інші я стежки,
Щоб правду свою людям донести.
