Міф
Ти скинеш все крім паволоки міфу
З готичних вітражів очей, хай скільки вперто
Вітатимеш геометричність ліній
В кубічній монохромності хай-теку.
Наповниш нефи диханням прозорим
До піднебіння губ твоїх в якім панує дух
Твого безкровного з престолу серця слова
Що випурхне з-під куполу грудей
І воплотившись у голубку стане
Крильми черкати вицвілий плафон.
Чи ти злякаєшся? І кинувшись до мене
В обійми намовлятимеш, тремка,
Прогнати геть голубку, що по колу
Тріпоче, бідна, спіймана в квадрат.
01.10.2022
